П'ятнадцятирічний капітан (fb2)

Жуль Верн Переводчик: К. А Кузубова
П'ятнадцятирічний капітан [Un capitaine de quinze ans uk] 1855K, 282 с.   (скачать)

Добавлена: 20.12.2015

Аннотация

Одним з найвідоміших творів великого французького письменника Жуля Верна, пригодницькі твори якого принесли йому світову славу, став захоплюючий роман «П'ятнадцятирічний капітан». Молодший матрос Дік Сенд через нещасний випадок з екіпажем змушений стати капітаном китобійної шхуни «Пілігрим». Трагічна та нелегка доля спіткає її пасажирів, яким доведеться зіткнутися зі зрадою, обманом, стати жертвами стихії та неодноразово подивитись в очі смерті.




Впечатления о книге:  

snovaya про Верн: П'ятнадцятирічний капітан [Un capitaine de quinze ans uk] (Морские приключения, Путешествия и география) 09 02
Привлёк внимание перевод. Ну что, вроде неплохо, особых шероховатостей нет. Рад, что украиноязычный читатель наконец откроет для себя увлекательный мир этой классической книги.

STAR-MAN про Верн: П'ятнадцятирічний капітан [Un capitaine de quinze ans uk] (Морские приключения, Путешествия и география) 09 02
Дванадцятирічний юнга
Не все так просто як здається на перший погляд. Ось, наприклад історія про Діка Сенда. Вихованця із дитячого будинку. Без минулого, адже навіть ім'я у нього не власне. Ім'я Дік - дане в честь якогось перехожого, що знайшов дитину на піску (Сенд перекладається з англійської як «пісок»). Та все ж таки хлопчина якось зміг добитися свого місця у своєму непростому житті. Маючи рішучу вдачу і серйозність намірів доводив усе до кінця. Адже наполеглива і щира праця може зробити будь-кого справжньою і чесною Людиною. Ось ще і дало змогу пізніше не розгубитися у важких ситуаціях, проявити стійкість і мужність. Не зрадити оточуючих і добитися успіху. Ось і в цьому його, Діка Сенда, покровитель капітан Халл і благодійник - Джеймс Уелдон не помилилися.
Ось, до речі, прообразом Діка Сенда став ніхто не інший як сам автор - Жюль Верн. Колись, будучи ще дитиною, автор мріяв про захоплюючі морські подорожі. Коли йому виповнилося дванадцять років, він, одягнувшись корабельним юнгою, тайком пробрався на шху­ну «Коралі», що мала відпливати до Індії. Може ми з вами і не читали би сьогодні його романи, або ж вони були б іншими, якби не з’явився його батько що й повернув маленького Жюля-мандрівника назад додому. Ось і тому, сумуючи за невдалим мандруванням, мабуть, дорослий Жюль Верн і вилив усі свої спогади і мрії у цей роман.
Ситуації описані у романі не такі і важливі. Адже це, так мовити би, стандарт для тих хто в морі. Звісно, якби не деякі причини. Було би потрібне обладнання і знання. Ось оце і саме цінне у книзі. Змагання простих людей над стихією і самою долею.
По суті, тут люди згуртувалися, і це дало змогу їм вижити. В такі ситуації головне не впасти духом. Недаремно Дік Сенд був дитбудинківцем. Саме те і дало йому змогу витримати усі негаразди.
А ось Негору та інші, по свої суті ніякий не зрадник. Він маючи свою думку, відмінну від інших, доводив свій намір до кінця. Саме із-за нього почалися усі труднощі.
Також прекрасно вписується і наш ентомолог. Завдяки ньому автор відволікає нас від тих жахливих подій, з якими зіткнулися члени і пасажири корабля. Завдяки йому, Жюль Верн і отримує справжню можливість чітко пояснювати усі навколишні природні явища та описувати усю природу з науковою точністю. Знайомлячи усіх нас з вами із природою того далекого і невідомого континенту. Інші же виступають як допоміжні дійові особи і як помічники головного героя.
Шкода лише малого Джека, який натерпівся пригод, хоча він усе сприймав як цікаву подорож. Все ж таки дитина не настільки серйозно сприймає ситуації як дорослий. Також і загиблу негритянку Нен. І узагалі усіх хто там страждав.
Окрім подорожей і зв'язаних із ними пригод у книзі автор піднімає болючу як на той час. і навіть сьогодні. проблему торгівлі людьми. Люди, які будучи вільними, мимоволі. і навіть за власними бажаннями стають рабами. Вони тут, у рабстві, страждають і навіть загинуть у жахливих муках, роблячи щодня принизливу і важку нелюдську роботу. А винні у цьому ми з вами самі. Як і розповідає письменник, головні причини цього створення і існування - рабства найбільше полягають у невігластві, як і тубільців так і нас самих. Усі були позбавлені законної можливості відстояти свої права. Наші можновладці завжди були підкуплені та залякані як і нещасні африканці - представниками цивілізованого світу, що саме насправді були зажерливими злодіями і убивцями. Ось завдяки таким покидькам суспільства, які вважають себе найголовнішими, це і відбувалося і відбувається.
У книзі якраз і описується уся ця жорстокість. І тих хто спричиняє цю жорстокість. Хоча на сьогодення такого уже майже немає, проте, усе ж таки варто звернути увагу. Адже поводження із людьми і сьогодні, у двадцять першому столітті, майже таке саме. Якби там, в цивілізованій Європі, хоч трішки прислухалися. До голосів очевидців подій, чи тих хто вирвався із полону работоргівлі, стали би вживати хоч якихось відповідних заходів, рабство було б назавжди знищено. Вірно говорять, поки не наситишся, будеш голодним. Дай Бог, щоб усі уже так наситилися, щоб їх аж вивертало би. Або ж самих туди запхати. Нехай спробують такої долі, яку вони самі їм створили а не піклуються тільки про гроші і гроші.
Та, на превеликий жаль, як до сих пір ми з вами бачимо, сподівання письменника Жюля Верна є марними. На превеликий жаль людство ще не знайшло твердого і справедливого покарання. Для усіх хто порушує закони моралі й досі знущається над людьми.

Оглавление

X